Емілія Войтович (Лупериба)

Емілія народилася 1 березня 1935 року в селищі Нова Могильниця, Теребовлянського р-ну Тернопільскої області в багатодітній родині. Родина мала велике господарство та велику ділянку землі. В селищі мешкало багато євреїв. Батько Емілії Михайло працював у єврея Менделя.

Коли Тернопільщину було окуповано нацистами, вони зробили оголошення  до мешканців села: «Хто дасть хоч ковток води, або скоринку хліба єврею, той буде зарахований до них».

Одного дня Мендель звернувся із проханням до Михайла сховати його родину. Емілії тоді було сім років.

В цей час євреїв, як худобу, розстрілювали в панському лісі та постійно приганяли нових людей з усього району. Ті євреї,  хто ще мав сили, несли дітей на руках, плечах, хто як міг. Хто падав, вже більше не вставав, його розстрілювали. Дорога була вкрита грубим кам’яним щебенем. Гостре каміння різало ноги до крові. З обох боків йшли гестапівці з собаками та автоматами. Емілія й досі із жахіттям згадує, як на її очах гестапівець витяг із кишені цукерки та поманив маленьку дівчинку, яка плакала, показав, щоб вона відкрила ротик. Він помахав цукеркою над нею, а потім вистрілив їй в горло.

Родина Менделя до 1944 року переховувалася у родині Лупериба (Мендель, його дружина, двоє синів та донька). Емілія завжди допомагала своїм батькам  в переховуванні, відносила їжу, гралася із дітьми Менделя.

17 ТРАВНЯ 2005  РОКУ ЄВРЕЙСЬКА РАДА УКРАЇНИ ВИЗНАЛА ЕМІЛІЮ ВОЙТОВИЧ (ЛУПЕРИБА) ПРАВЕДНИКОМ УКРАЇНИ.