Едуард Григурко

Ісак Бродський жив у Києві й працював продавцем у кіоску на вулиці Бабин Яр, яка отримала свою назву через яр, вдовж якого вона проходила. Майже всі мешканці вулиці, що були його покупцями, добре знали Бродського в обличчя.

Коли почалась війна, він пішов на фронт, але у вересні 1941 року опинився в німецькому полоні. За два тижні йому вдалося втекти з табору для військовополонених та повернутися до Києва. Від сусідів дізнався, що дружина й діти встигли евакуюватися, і що в місті йде полювання на євреїв.

У пошуках сховища він звернувся до своїх колишніх покупців, Володимира та Пелагеї Савицьких, мешканців вулиці Бабин Яр. Вони прийняли та сховали його в своєму домі. Господарі посвятили в таємницю сестру Пелагеї Наталю Ткаченко та племінниць – Людмилу  Заворотню та Іоанну Євгеньєву, котрі мешкали в сусідніх будинках.

Коли у Савицьких бували гості, Бродський задвірками перебирався до Наталі чи до Людмили та навпаки. Якось, на початку 1942 року сусідський хлопчик, котрий прийшов до дітей Людмили Заворотньої, побачив та впізнав Бродського, про що розповів батькам.

В той же день поліція влаштувала в домі рятівниці обшук, але Бродському вдалося втекти в останню хвилину. Пройшло два дні і він знову повернувся до рятівників, оскільки не знайшов іншого притулку.

Вони знову прийняли його, хоч були під підозрою. Згодом Савицькі, не витримавши постійного страху, разом з Бродським переїхали до іншого району Києва. Він здобув документ на українське ім’я, й став почуватися більш впевнено, ба навіть виходити зі сховища.

В грудні 1942 року його впізнав на вулиці знайомий, вистежив та видав поліції. Разом із Бродським було арештовано Володимира та Пелагею Савицьких; Наталю Ткаченко арештували кількома днями пізніше. Як покарання Савицьких було вислано на примусові роботи до Німеччини, а Наталя стала в’язницею другого Сирецького концтабору під Києвом. Там вона випадково зустріла Бродського, який виявився в «команді 1005», що займалася викопуванням та спаленням трупів розстріляних в Бабиному Яру за період окупації.

У вересні 1943 року в’язні «команди 1005» здійснили зухвалу втечу. Ісак Бродський був одним з 17 в’язнів, котрим пощастило вижити.

На початку 1944 року Бродський знову пішов на фронт і загинув у бою. Його дружина встигла отримати від нього декілька листів. Після повернення до Києву вона знайшла тих, хто ризикував собою заради порятунку її чоловіка.

22 ТРАВНЯ 2000 РОКУ ЯД ВАШЕМ ВИЗНАВ ВОЛОДИМИРА ТА ПЕЛАГЕЮ САВИЦЬКИХ, ЛЮДМИЛУ ЗАВОРОТНЮ, НАТАЛЮ ТКАЧЕНКО ТА ІОАННУ ЄВГЕНЬЄВУ ПРАВЕДНИКАМИ НАРОДІВ СВІТУ.

16 ЖОВТНЯ 2008 РОКУ ЄВРЕЙСЬКА РАДА УКРАЇНИ ВИЗНАЛА ЕДУАРДА ГРИГУРКО СИНОМ ПРАВЕДНИЦІ НАРОДІВ СВІТУ.