Євген Гулін

Родина Гуліних мешкала в Києві на вулиці Воровського, 14. Станом на початок війни до складу родини входили батьки Захар та Людовика-Марія, діти Євген (9 років) та Нінель (3 роки) і сестра Людовики-Марії Олена Волонсевич (вони були польками за національністю).

Захара Гуліна було призвано до Радянської Армії, він загинув на фронті.

Як згадує Євген Гулін, після акцій в Бабиному Яру окупанти почали виловлювати тих євреїв, хто не з’явився на місце збору. Люди намагались ховатись на горищах та у підвалах. Людовика-Марія Гуліна допомагала євреям, що втікали з боку Сінного ринку, ховаючи їх за шафою або на горищі. Потім ці люди йшли в бік вулиці Обсерваторної.

Якось Людовика-Марія привела єврейську жінку, приблизно 35 років, до своєї квартири та сховала її на горищі. Вона розуміла, що ризикує життям, та деякий час приховувала цей факт навіть від власних дітей. Людовика-Марія дуже боялася, що про це стане відомо сусідам, але продовжувала переховувати та годувати цю єврейську жінку на горищі більше місяця. Потім жінка попросила темну накидку та вночі пішла з дому Гуліних, оскільки не хотіла наражати своїх рятівників на смертельну небезпеку.

За словами Євгена Гуліна, ця жінка залишилася живою та після війни дала про себе знати. На жаль, Людовика-Марія Гуліна померла ще в 1972 році, тому точних даних про врятовану жінку не збереглося.

14 ЧЕРВНЯ 2007 РОКУ ЄВРЕЙСЬКА РАДА УКРАЇНИ ВИЗНАЛА ЄВГЕНА ГУЛІНА СИНОМ ПРАВЕДНИКА БАБИНОГО ЯРУ.

19 ГРУДНЯ 2007 РОКУ ЄВРЕЙСЬКА РАДА УКРАЇНИ ВИЗНАЛА НІНЕЛЬ ОШКАДЕРОВУ ДОНЬКОЮ ПРАВЕДНИКА БАБИНОГО ЯРУ.