Юрій Зайченко
До війни Анастасія Фомина мешкала в Києві й служила хатньою робітницею в родині Кац. В 1937 році дружина Каца померла, народжуючи сина Цезаря, й дитину ростила Анастасія.
Коли почалася війна, батько Цезаря був призваний до Червоної Армії, а хлопчик залишився в окупованому Києві з Анастасією.
У жовтні 1941 року батько Цезаря повернувся додому. Однак всього за кілька годин після його повернення сторож доніс на нього, і батька забрали до Бабиного Яру. Сторож вимагав, щоб Анастасія віддала також і дитину, й вона, взявши маленького Цезаря, направилась в бік Бабиного Яру. Наблизившись до Бабиного Яра, жінка почула постріли і збагнула, що там вбивають євреїв. Вона схопила хлопчика та втекла. Разом вони декілька днів поневірялись вулицями міста, заходячи до друзів та ночуючи в зруйнованих бомбардуваннями будинках.
Одного дня Анастасія почула про новий дитячий будинок. Вона відвела туди Цезаря, повісила на нього записку з іменем Вася Фомин, подзвонила в дзвоник та зникла.
Російська завідувачка дитячим будинком, доктор Ніна Гудкова, до війни була педіатром. Тепер разом зі своєю командою медсестер вона піклувалась про більш ніж 70 дітлахів. Гудкова та її робітники відразу зрозуміли, що підкинутий хлопчик – єврей, та приєднали його до групи з дванадцяти єврейських дітей, що вже знаходились під піклуванням, завдяки чому прожили два відносно спокійних роки. Там же, у дитячому будинку, Ніна народила сина Юрія, життя якого було під загрозою до самого визволення Києва.
Після війни Цезарь Кац (Вася Фомин) був одним з перших всиновлених вихованців. Його прийомною матір’ю стала єврейка Берта Михайловська. Ще до війни вона вийшла заміж за Василя Михайловського, російського лікаря, та жила з ним в Кіровограді. Під час війни Василь переховував свою тещу, Песю Грановську, в інфекційному відділенні міської лікарні. Під час облав він навіть поміщав її до моргу. Пізніше Песя ховалась у друзів Василя у селі. Сам Василь разом із своєю єврейською дружиною виїхав з міста та оселився в глухому селі. Коли ситуація стала небезпечною й там, Василь і Берта Михайловські поїхали до Києва в надії на допомогу з боку родини Василя. Пара звернулась до Марти Михайловської, невістки Василя, і тій вдалося здобути фальшиві документи для Берти. Згодом Василь перевіз до Києва тещу.
Після війни Михайловські усиновили Цезаря Каца. Анастасія Фомина була частим гостем в їх домі аж до самої своєї смерті в 1980 році.
23 ТРАВНЯ 1995 РОКУ ЯД ВАШЕМ ВИЗНАВ АНАСТАСІЮ ФОМИНУ, НІНУ ГУДКОВУ ТА ВАСИЛЯ МИХАЙЛОВСЬКОГО ПРАВЕДНИКАМИ НАРОДІВ СВІТУ.