Ганна Морозова (Михайлова)

Сестри Марія, Поліна й Леоніда Левчук разом мешкали в Києві. Поліна працювала медсестрою в міській поліклініці. На роботі вона познайомилась з Марією Константиновською, єврейським лікарем. 29 вересня 1941 року Константиновська та її 10-річна дочка Шеля, подібно багатьом євреям Києва, йшли до Бабиного Яра.

Раптом вони почули, що нібито лікарям було дозволено повернутися до своїх домівок. Константиновська запитала про це одного з поліцаїв, який спростував ці чутки. Вони знову повернулись у натовп, але, підійшовши ближче до Бабиного Яра, Марія почула постріли.

Вона мерщій схопила дочку за руку та втекла подалі. Того ж дня, надвечір, Марія з дочкою прийшли до сестер Левчук. Сестри на два дні залишили їх у себе. Тим часом Константиновська шукала кресляра, який взявся би виправити національність в її паспорті.

До тих пір, доки Марія Константиновська не отримала документи, її та її дочку переховувала Євдокія Михайлова, племінниця сестер Левчук, а дочка Євдокії Ганна завжди слідкувала за тим, щоб до дому не підходили незнайомі люди.

Попри всі заходи безпеки, хтось їх видав, і Марію та її дочку забрали до поліцейського відділку для ідентифікації. Константиновська наполягала на тому, що вона українка, про що давали свідчення три особи: Михайлова, Григорій Бувайлик (друг Константиновської, також лікар) та одна із сусідок Марії.

Завдяки цим свідченням, мати та її дочку відпустили. Вони втекли з Києва та довгий час поневірялись по сусідніх селах, харчуючись тим, чим з ними ділились добрі люди. Так вони жили до тих пір, доки не отримали документи, підтверджуючі, що вони українці, після чого Марія Константиновська та її дочка переїхали до віддаленого колгоспу, де змогли пережити війну.

4 ТРАВНЯ 1992 РОКУ ЯД ВАШЕМ ВИЗНАВ МАРІЮ, ПОЛИНУ ТА ЛЕОНІДА ЛЕВЧУК, ЄВДОКІЮ МИХАЙЛОВУ, ЇЇ ДОЧКУ ГАННУ МОРОЗОВУ ТА ГРИГОРІЯ БУВАЙЛИКА ПРАВЕДНИКАМИ НАРОДІВ СВІТУ.