Алла Савельєва (Супик)

Родина Супиків, інженер-будівник  Іван з дружиною Наталкою та дочкою Аллою, мешкала в Києві на вулиці Тарасівській. В тому районі, який неформально називають «Латинський квартал», традиційно жило чимало євреїв.

Коли почалася війна, Івана Супика через хворобу серця не взяли до Червоної Армії та залишили в Києві з завданням вести підпільну роботу. Після нацистської окупації Києва, коли почалось масове знищення євреїв у Бабиному Яру, до Івана Супика звернувся по допомогу його колишній співробітник по будівельному тресту Мойсей Шпільберг, який порушив наказ та не пішов на збір.

Супики сховали Шпільберга в сараї у дворі їхнього дому за дровами. Наталка та Алла носили йому їжу, яку передавали через зламану дошку в заборі. Вдень він сидів у сараї, а вночі крізь ту ж дошку виходив на вулицю подихати повітрям.

Це було дуже небезпечно – переховувати єврея просто в центрі окупованого Києва, де нишпорили поліцаї. Іван Супик, який працював в управі та займався питаннями переміщення української молоді до Німеччини, дістав для Шпільберга документи на ім’я Павла Мащенка. Деякий час, поки готувались документи, їжу для Шпільберга носила старша сестра Наталки, Домнікія Прилипко, в якої не було дітей, і яка переконала Наталку, що краще цією справою буде опікуватися вона, щоб не наражати сестру та її доньку на небезпеку.

З новими документами Шпільберга переправили до безпечного місця.

14 ЧЕРВНЯ 2007 РОКУ ЄВРЕЙСЬКА РАДА УКРАЇНИ ВИЗНАЛА ІВАНА ТА НАТАЛКУ СУПИК  ПРАВЕДНИКАМИ БАБИНОГО ЯРУ, А ЇХ ДОЧКУ АЛЛУ САВЕЛЬЄВУ (СУПИК) – ДОНЬКОЮ ПРАВЕДНИКІВ БАБИНОГО ЯРУ.