Валентина Соколова (Полоз)

Марія Полоз (пізніше Рєпіна) мешкала в Житомирі зі своїми доньками – Тамарою та Валентиною. Під час війни вони заробляли собі на життя тим, що міняли речі на їжу або ладнали та шили одяг.

Якось вночі у вересні 1941 року вони почули тихий стукіт у вікно. На порозі будинку стояла Шейндл Штейнберг із донькою Кларою. Клара вчилась із Тамарою в одній школі. Коли по гетто почали розповсюджуватися чутки про те, що його готуються ліквідувати, вони вирішили втекти.

На кілька днів родина Полоз надала їм притулок у своєму домі. В цей час дійсно вже йшло знищення гетто, і пошуки євреїв, які ховалися, були особливо інтенсивні. Щоб не наражати на небезпеку життя Марії та її дочок, Шейндл і Клара вирішили залишити гостинний дім Полозів та відправитися до Києва – їм здавалося, що для них буде простіше вижити у великому місті, де їх ніхто не знає.

Перед тим, як Шейнберги пішли, Валентина віддала Кларі свої документи, які згодом допомогли їй пережити окупацію. Шейндл розмовляла українською з сильним ідишським акцентом, то ж вона удавала з себе німу.

За кілька місяців мати й дочка Штейнберг повернулись до Житомиру. Марія Полоз та її доньки знову погодились сховати їх. Потім Штейнберги вирішили відправитися до Бердичева, де Клара змогла знайти роботу. Вони жили в Бердичеві до самого вигнання нацистів, яке відбулося в січні 1944 року.

Після війни Штейнберги підтримували стосунки з Полозами, допоки дівчатка не вийшли заміж, потім спілкування якось припинилось. Тільки в 1990-ті роки Клара (на той час – Зальцман), вже мешкаючи в Ізраїлі, знайшла Валентину та поновила з нею зв’язок.

31 СЕРПНЯ 1996 РОКУ ЯД ВАШЕМ ВИЗНАВ МАРІЮ ПОЛОЗ (РЄПІНУ) ТА ЇЇ ДОЧОК ТАМАРУ РОМАНОВУ Й ВАЛЕНТИНУ СОКОЛОВУ ПРАВЕДНИКАМИ НАРОДІВ СВІТУ.