Галина Чорна (Бабчун)

Олександр і Наталя Бабчун були селянами та мешкали в селі Пристроми, Переяслав-Хмельницького району Київської області. У них було шестеро дітей віком від 2 до 16 років. У 1941 році до села повернувся сусід Бабчунів Іван Свириденко разом зі своєю дружиною-єврейкою Ревекою Сапір та двома дочками – Валентиною й Людмилою.

Більшості мешканців села було відомо, що дружина Івана – єврейка. Одного дня, влітку 1942 року, поліцаї увійшли до села та заарештували Ревеку, втім обом її дочкам, Людмилі та Валентині, було дозволено тимчасово лишитися  з батьком.

Того ж дня Іван звернувся до родини Бабчун з проханням сховати дівчат у себе, бо дуже боявся залишати їх вдома чи у родичів. Олександр Бабчун та його син Федір вирили яму в своєму фруктовому саду, встелили соломою, зверху поклали ковдри, й там сховали двох маленьких дочок Свириденка. Їх батько, не бажаючи своєю присутністю наражати дівчаток на додаткову небезпеку, поспіхом залишив село.

Сестри переховувались у Бабчунів більш ніж 4 місяця. Іноді вони проводили у сховищі цілі дні, лише час від часу виходячи з нього, щоб трохи побути з дітьми своїх рятівників. Через побоювання бути викритими вони ніколи не виходили з подвір’я. Наталка Бабчун піклувалася про дівчат, намагаючись замінити їм страчену матір.

На початку 1943 року сестер Свириденко забрав їх дідусь-українець, котрий переховував онучок аж до вигнання нацистів з регіону в вересні 1943 року.

23 ЛЮТОГО 2000 РОКУ ЯД ВАШЕМ ВИЗНАВ ОЛЕКСАНДРА Й НАТАЛЮ БАБЧУН ТА ЇХНЬОГО СИНА ФЕДОРА ПРАВЕДНИКАМИ НАРОДІВ СВІТУ.