Ерна-Емма Юкіна  (Мінаєва)

Гордій та Акуліна Краснолуцькі мешкали зі своїми дітьми Євгенією (1923 р.н.) та Володимиром (1925 р.н.) в місті Бердичів на Житомирщині.

Німецькі війська окупували місто 7 липня 1941 року, відразу після чого Краснолуцькі сховали в своєму домі подругу родини Таню Бурацьку, відому в місті швачку, та її одинадцятирічного племінника Моню Яблочника. Вони декілька місяців провели в домі Краснолуцьких, а потім перебрались до села, де й дочекались закінчення війни.

Наприкінці жовтня 1941 року Гордій Краснолуцький познайомився на вулиці з молодою жінкою. По її переляканому обличчю та безпорадному погляду він одразу зрозумів, що вона єврейка. Гордій наблизився до неї та шепнув на вухо свою адресу. Цю 24-річну жінку звали Геня Бурменко.

Незабаром Геня постукала у двері дома Краснолуцьких, де, на свій подив, вона зустріла Бурацьку та її племінника. 15 вересня Бурменко втратила своїх батьків, чоловіка та сина-немовля під час карательної акції. Вона прожила в домі Краснолуцьких всю війну.

Якось один з сусідів запідозрив, що Краснолуцькі ховають євреїв, і тоді Геню відправили до друзів у сусіднє село. Наступного дня в домі Краснолуцьких було здійснено обшук. Бурменко незабаром повернулась до своїх рятівників та пробула у них до 5 січня 1944 року, доки Бердичів не було звільнено від нацистів.

Після війни Геня Бурменко оселилась в тому ж районі, що й Краснолуцькі. Вона знову вийшла заміж та народила дітей. Геня завжди вважала родину Краснолуцьких своїми родичами, а її діти звали Акуліну бабусею.

23 ТРАВНЯ 1995 РОКУ ЯД ВАШЕМ ВИЗНАВ ГОРДІЯ ТА АКУЛІНУ КРАСНОЛУЦЬКИХ ТА ЇХ ДІТЕЙ, ЄВГЕНІЮ МІНАЄВУ ТА ВОЛОДИМИРА КРАСНОЛУЦЬКОГО, ПРАВЕДНИКАМИ НАРОДІВ СВІТУ.