Ірина Живлюк

Ірина Живлюк народилася й виросла в Мінську. Її родина мешкала на вулиці Енгельса. У сусідньому будинку жила єврейська родина Фрідман. З дітьми, Ритою та Герою, Ірина товаришувала.

У червні 1941 року погостювати до Фрідманів приїхала з Києва їхня родичка Рита Шапіро. Після початку війни будинки, де мешкали Живлюки та Фрідмани потрапили під бомбардування та згоріли. Живлюки залишилися жити на вулиці Енгельса в іншому домі, а Фрідмани з Ритою перебралися на вулицю Островського.

Ірина навідувала Фрідманів, носила їм деяку їжу. Рита Шапіро дуже страждала через розлуку з батьками. Виїхати з Мінську вже було неможливо, оскільки залізничні станції були зруйновані.

В місті була паніка. Із Бресту повернулась квартирантка Живлюків, артистка, яка перебувала там на гастролях. З нею приїхала дружина офіцера Орлова, який загинув у Бресті.

Після того, як нацисти 28 червня 1941 року захопили Мінськ, пішли чутки про розстріли полонених та євреїв. Почали організовувати гетто, до району якого увійшла й вулиця Островського. Ірина Живлюк з матір’ю вирішили забрати Риту Шапіро до себе. Після чергового походу до гетто Ірина привела Риту до їхнього дому. Спочатку хотіли залишити її у себе, проте виникли побоювання через сусідів. Пані Орлова з Бреста вирішила пробратися до своїх рідних у Київ, тож Живлюки умовили її забрати Риту з собою. Вона погодилася. Ірина вивела їх за місто, й вони пішли.

Ще рік Ірина з мамою жили у Мінську. Вона продовжувала ходити у гетто до родини Фрідман. Їй вдалося вивести звідти дітей – Риту й Геру. Їх забрала до себе хатня робітниця Живлюків Маруся, вони всю війну прожили в її сім’ї та залишилися живі. Після війни їх розшукали родичі батька й забрали до себе. Їхні батьки загинули в гетто.

Ірина Живлюк закінчила війну в партизанському загоні «26 років Жовтня».

20 ЛИСТОПАДА 1998 РОКУ ЄВРЕЙСЬКА РАДА УКРАЇНИ ВИЗНАЛА ІРИНУ ЖИВЛЮК ПРАВЕДНИКОМ УКРАЇНИ.