Лариса Шулежко
Медсестра Олександра Шулежко мешкала в Черкасах. В 1937 році її чоловіка, православного священика, було заарештовано НКВС та заслано до Сибіру на каторгу. Залишившись одна з трьома дітьми, Олександра відразу ж зіткнулась з тим, що ніхто не хотів приймати на роботу дружину «ворога народу». Три роки вона перебивалась випадковими заробітками й тільки напередодні війни змогла знайти постійне місце виховательки в дитячому садочку.
З приходом німців садочок було розформовано, проте енергійна Олександра організувала в його приміщенні притулок для безпритульних дітей будь-якого віку, та сама підібрала собі вірних помічників. Кількість вихованців весь час зростала, дуже швидко їх стало 70. Приблизно 25 з них були євреями.
Єврейські діти потрапляли до притулку різними шляхами; всім їм пощастило залишитися живими після масового вбивства євреїв Черкас наприкінці 1941 – початку 1942 років. Олександра Шулежко приймала всіх єврейських дітей без винятку, записуючи їх українцями, греками, татарами в залежності від кольору їх волосся, очей, шкіри.
Серед вихованців був 11-річний Ерлен Барановський, який потрапив до притулку після загибелі своєї бабусі, та 4-річний Володя Пінкусович, якого Шулежко підібрала на території місцевої в’язниці: він та його батьки переховувались під російськими іменами, але були впізнані та видані поліції. Хоча всі діти були зареєстровані під неєврейськими іменами, поліція часто навідувалась до притулку та викликала Шулежко та її співробітників на допити. Завдяки доброму знанню німецької мови, їй вдалось переконати районного гебітскомісара, що підозри шефа місцевої поліції безпідставні. Гебітскомісар не лише повірив їй, а навіть виділив сиротам фінансову допомогу.
В кінці 1943 року, коли Червона Армія вже наближалась до Черкас, гебітскомісар організував евакуацію притулку на захід. Він мав намір відправити дітей до Німеччини та навіть вже оформив на них довідки про їх німецьке походження (Volksdeutche). Але по дорозі, у Вінницькій області, Шулежко спромоглася обманути німецьких охоронців, що супроводжували їх, та сховатися разом із усіма вихованцями.
Всі вони перебували в селі Соболівка, сильно голодували й страждали від холоду, але вижили. Нацистів було вигнано з області у квітні 1944. Після війни деяких дітей знайшли та забрали родичі, інших всиновили чужі родини. Але більшість єврейських дітей залишились в міському дитбудинку, та після закінчення школи роз’їхались по всій території СРСР.
Серед тих, хто підтримували стосунки з Олександрою Шулежко до самої її смерті в 1994 році, та називали її «мамою», були Ерлен Барановський та Володимир Пінкусович.
31 ЛИПНЯ 1996 РОКУ ЯД ВАШЕМ ВИЗНАВ ОЛЕКСАНДРУ ШУЛЕЖКО ПРАВЕДНИКОМ НАРОДІВ СВІТУ.