Олена Ру

Вдова Олена Ру, полька, мешкала із дочками в Кам’янець-Подільському. Молодша з трьох її дітей народилась в 1937 році після арешту чоловіка, репресованого за звинуваченням у шпіонажі. Після його загибелі Олена переїхала у маленьку квартирку в бідному районі. Серед її нових сусідів були Антон та Люба Телятицькі, глухоніма пара, з дочками Бронею та Рузею, з якими Олена подружилася.

Після окупації Кам’янець-Подільського в липні 1941 року, 5 серпня євреям було наказано переселитися у гетто в старій частині міста біля річки Смотрич та під страхом смерті було заборонено залишати його межі. До гетто потрапили й Люба Телятицька з дочками та її чоловік-поляк, який відмовився покинути родину.

26-29 серпня 1941 року німці провели низку каральних акцій – біля 23 000 євреїв загинуло. Телятицькі вижили, ховаючись у курнику до січня.

В січні 1942 року їм довелось шукати новий притулок і вони звернулись за допомогою до Олени. Олена із дочками-підлітками, Станіславою й Броніславою, вирішили поселити їх у себе. Антон повернувся до своєї квартири й казав, що дружина та дочки загинули.

У березні 1942 Люба народила сина та повернулася до своєї квартири, де про них дбав Антон, а дівчатка, восьмирічна Броня та п’ятирічна Рузя, залишились в родині Ру.

Телятицькі звикли до нових обставин та втратили пильність. Дівчатка відвідували батьків та братика, інколи без відому Олени та її дочок. Так продовжувалось до вересня, коли хтось із сусідів помітив їх та повідомив у поліцію.

Телятицьких заарештували та знов відправили в гетто. Незабаром Антон за допомогою родичів «викупив» дочок. Люба й немовля не змогли втекти та загинули під час ліквідації гетто в жовтні – листопаді 1942 р.

Після виходу з гетто Броня й Рузя знову повернулись до Олени Ру та переховувались у неї до грудня 1943 року. Якось, коли дівчатка знаходились на вулиці з дочками Олени, хтось з перехожих крикнув їм: «Жиди!». Діти злякались, що Броню й Рузю знов арештують.

Тієї ж ночі Антон повіз дочок в село Слобідка-Кульчієвецька, розташоване в 10 км від Кам’янець-Подільського, до своїх друзів Афіцьких. Антон і Марія Афіцькі та їх діти-підлітки Іван та Антоніна доглядали за дівчатками до звільнення регіону в березні 1944 року. Вони багато часу приділяли душевному стану Броні й Рузі, які болісно переживали загибель матері й брата.

Після війни Афіцькі продовжували підтримувати Антона й дівчат. Телятицькі все життя були глибоко вдячні своїм рятувальникам.

31 ЖОВТНЯ 2002 РОКУ ЯД ВАШЕМ ВИЗНАВ ОЛЕНУ РУ ТА ЇЇ ДОЧОК, СТАНІСЛАВУ НОСИК ТА БРОНІСЛАВУ БЕРНАЦЬКУ, А ТАКОЖ АНТОНА Й МАРІЮ АФІЦЬКИХ ТА ЇХ ДІТЕЙ ІВАНА Й АНТОНІНУ (В ШЛЮБІ – ЦИХОЦЬКУ) ПРАВЕДНИКАМИ НАРОДІВ СВІТУ.