Василь Назаренко
Селяни Мойсей Назаренко та його дружина Лукерія мешкали в селі Войтовці Вінницької області. У вересні 1941 року Назаренки вирішили пошити пальта своїм дітям Єфросинії, Надії та Василю. З такою метою Мойсей поїхав до сусіднього міста Жорнище, де він познайомився зі швачкою-єврейкою Етею Ядушлівер.
На той час євреям все ще було дозволено працювати на місцевих мешканців, і він відвіз Етю Ядушлівер до себе додому, щоб вона могла там зшити пальта його дітям. За кілька тижнів до Мойсея Назаренка дійшли чутки про те, що навколо почались єврейські погроми. Особливо жорстокими погромники були в Жорнищі.
Мойсей розумів, що, якщо Етя, яка тоді вже закінчила шити пальта, повернеться додому, то, скоріш за все, її вб’ють. Тому родина Назаренко вирішила сховати її в своєму домі. Ніхто з односельців не знав про її присутність, позаяк ніхто не бачив, що вона працює в сараї Назаренків.
Вночі Мойсей та його родина почули, що Етя гірко плаче. Вона дуже хвилювалася за долю своєї дочки Беті, котру бачила востаннє тоді, коли в Немирові було організовано гетто. Задля того, щоб допомогти їй, дочки Мойсея вирішили відправитись до гетто Немирова й спробувати дізнатися, що трапилось з Бетею.
Вони знайшли її на примусових роботах – вона мостила дороги. Бетя дуже зраділа, коли почула, що її мати жива. Додому до Войтовців дівчатка повернулись разом із Бетею. Родина Назаренків ховала Етю та її доньку Бетю в різних притулках, залежно від пори року та обставин.
Інколи мати й и дочка переховувались у сараї, інколи – на горищі або в підвалі будинку, але виявити їх нікому не вдалося. В певний момент ситуація в селі стала дуже напруженою, то ж Етя й Бетя злякалися, що їх знайдуть, та переховались в стіг сіна в полі.
Вони провели там вісім днів, протягом яких Василь, молодший син Назаренків, носив матері й дочці Ядушлівер їжу та розповідав про події в селі. Коли ситуація нормалізувалась, жінки повернулись до гостинного будинку родини Назаренків. Вони ховались там аж до вигнання нацистів з селища в березні 1944 року. Потім мати й дочка, що вижили, залишили село та оселились у Вінниці. Протягом багатьох років вони підтримували зв’язок з родиною Назаренко.
23 СІЧНЯ 1995 РОКУ ЯД ВАШЕМ ВИЗНАВ МОЙСЕЯ Й ЛУКЕРІЮ НАЗАРЕНКІВ ТА ЇХ ДІТЕЙ – ЄФРОСИНІЮ, НАДІЮ Й ВАСИЛЯ – ПРАВЕДНИКАМИ НАРОДІВ СВІТУ.